Приймак Т. Ф.

ІКТ-компетентність як складова професійного розвитку педагога

Приймак Тамара Федосіївна, керівник творчої групи з впровадження навчально-методичної проблеми в практику роботи школи; вчитель фізики і математики

Анотація. У статті проводиться аналіз загальних тенденцій, які спрямовані на реалізацію процесу формування ІКТ-компетентності майбутнього учителя, як суттєвої складової загальної педагогічної компетентності сучасного спеціаліста.

     Професійний розвиток – процес формування суб’єкта професійної діяльності, тобто системи певних властивостей в умовах неперервної професійної освіти, самовиховання та здійснення професійної діяльності. 

Інформаційно-комунікаційні технології є дієвим засобом, який сприяє професійному розвитку педагогів, адже ІКТ здатні забезпечити комунікацію між усіма суб’єктами освітньої системи (чати, телеконференції, вебінари) та неперервне консультування, інформування, оновлення навчальних матеріалів підтримки на усіх етапах навчання (блоги, обговорення статей в вікі середовищах), організувати процес навчання, враховуючи особливості навчання дорослих, які поєднують навчання з професійною діяльністю (дистанційне навчання на базі Інтернет-платформ). В сучасному інформаційному суспільстві безперервну адресну підтримку вчителя вже неможливо забезпечити якісно і постійно без впровадження Інтернет-технологій (електронна пошта, блоги, чати, форуми, динамічні сайти). Це ставить нові завдання перед освітньою системою країни і висуває нові вимоги до вчителя. Саме від рівня розвитку його інформаційно-технологічної компетентності залежить успішність процесу інформатизації, про що зазначено в Законі України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки»; а у Національній доктрині розвитку освіти в ХХІ столітті зауважено, що пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), що забезпечать подальше удосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві. То ж виділення ІКТ – компетентності як окремої складової професійної компетентності педагога обумовлено активним використанням ІКТ у всіх сферах людської діяльності, зокрема і в навчанні. Крім того, відповідно до листа МОНмолодьспорт від 24.06.2011 № 1/9-493 «Щодо організації навчання вчителів з використання інформаційно-комунікаційних технологій», кожен вчитель загальноосвітнього навчального закладу повинен вміти орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнологічного суспільства; а саме: створювати: текстові документи, таблиці, малюнки, діаграми, презентації; використовувати: Інтернет-технології, локальні мережі, бази даних; здійснювати: анкетування, діагностування, тестування, пошук необхідної інформації в мережі Інтернет; розробляти власні електронні продукти (розробки уроків, демонстраційний матеріал; поєднувати готові електронні продукти (електронні підручники, енциклопедії, навчальні програми, демонстраційні програми т. п.) у своїй професійній діяльності. Відповідно до сучасних вимог, професійна діяльність вчителя за останні кілька років перетерпіла значні зміни. Багато проблем сучасної освіти (підвищення професійного рівня вчителів, освоєння нових освітніх технологій, перехід від принципу «навчання упродовж життя» до «навчання через все життя») сьогодні виявляються прямо пов’язаними з інформаційно-комунікаційними технологіями.  Учитель сьогодні мусить бути особливо компетентним, тому що, крім сугубо традиційних професійних знань, він повинен би мати сучасні знання й навички роботи з інформаційними технологіями, високу інформаційну культуру, що, у свою чергу, вимагає зміни всього компонентного складу й структури традиційної методичної системи. Процес інформатизації системи освіти висуває нові вимоги до педагогів шкіл у сфері підвищення компетентності кожної особистості, що характеризує високий рівень інформаційної компетенції й інформаційної культури. Зростає значимість інформаційної компетенції вчителів шкіл, що здійснюють свою професійну діяльність в умовах широкого впровадження засобів ІКТ в освітній простір школи.

         Виділення ІКТ-компетентності як окремої складової професійної компетентності педагога обумовлено активним використання інформаційно-комунікаційних технологій у всіх сферах людської діяльності, в тому числі і в освіті. ІКТ-компетентність дає можливість особистості бути сучасною, активно діяти в інформаційному середовищі, використовувати найновітніші досягнення техніки в своїй професійній діяльності. ІКТ-компетентність – властивість педагога, який компетентно, тобто цілеспрямовано і самостійно, із знанням вимог до професійної діяльності в умовах інформатизації освітнього простору і своїх можливостей та обмежень здатен застосовувати інформаційно-комунікаційні технології у процесі навчання, виховання, методичної і дослідницької діяльності та власної неперервної професійної педагогічної діяльності, і на основі аналізу педагогічних ситуацій може бачити і формулювати педагогічні завдання та знаходити оптимальні способи їх розв’язання із максимальним використанням можливостей інформаційно-комунікаційних технологій.

       Основним напрямом удосконалення рівня професійної компетентності вчителя є професійне самовдосконалення шляхом цілеспрямованої самоосвітньої діяльності. Модернізація освіти неможлива без широкого використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у всіх сферах освітнього процесу і, у першу чергу, в навчанні, а з розвитком і поширенням цих технологій виникла проблема формування здатності вчителя застосувати їх у педагогічній практиці. І як наслідок, головним завданням неперервної освіти є підвищення рівня знань педагогічного працівника у сфері інформаційно-комунікаційних технологій до рівня базової ІКТ-компетенції – інваріанта знань, умінь і досвіду застосування ІКТ для вирішення прикладних завдань.

Інформаційна компетентність - це здатність особистості орієнтуватися в потоці інформації, уміння працювати з різними видами інформації, знаходити й відбирати необхідний матеріал, класифікувати його, узагальнювати, критично до нього ставитися, на основі здобутих знань вирішувати будь-яку інформаційну проблему, пов’язану з професійною діяльністю. ІКТ-компетентність не зводиться до розрізнених знань і навичок роботи на комп’ютері. Вона є інтегральною характеристикою особистості, здатністю до засвоєння відповідних знань і розв’язання завдань у навчальній та професійній діяльності за допомогою комп’ютера. ІКТ-компетентність є складовою професійних компетенцій, якими має володіти вчитель-предметник на сучасному етапі модернізації освіти, і включає у себе:

Ø здатність учителя вирішувати професійні завдання з використанням сучасних засобів і методів інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ);

Ø сталу, особистісну якість, характеристику вчителя, що відбиває реально досягнутий ним рівень підготовки в галузі використання засобів ІКТ у професійній діяльності;

Ø  особливий тип організації предметно-спеціальних знань, що дозволяють учителеві правильно оцінювати ситуацію і приймати ефективні рішення в професійно-педагогічній діяльності, використовуючи ІКТ.

Тому завдання будь-якого вчителя – підвищити свій рівень комп’ютерної грамотності, прагнути всіляко розширити можливості в навчанні предмета за рахунок використання інформаційно-комунікаційних технологій. Загальновизнано, що застосування інформаційно-комунікаційних технологій у сучасному освітньому процесі – цілком закономірне явище. Сьогодні вчитель реально працює в ІКТ-насиченому освітньому середовищі, а це, у свою чергу, не може не впливати на структуру уроку й методику викладання шкільних предметів. Крім того, ефективність використання ІКТ у навчанні залежить від чіткого уявлення про місце, яке вони повинні посісти в складному комплексі взаємозв’язків, що виникають у системі взаємодії «учитель-учень». Учитель-предметник має розуміти, що діапазон використання комп’ютера в навчально-виховному процесі достатньо великий.

     Творчий учитель перебуває у постійному пошуку, щоб не відставати відвимог сьогодення, щоб зацікавити учнів предметом, створити позитивну мотивацію до навчання. Для цього йому необхідно відшукати потрібну додаткову інформацію, якої немає в підручниках. А це вимагає від педагога також умінь використовувати безмежні можливості інформаційних технологій, а сааме,  працювати з електронними базами даних,  в локальній мережі,  з Інтернет-технологіями,  з інтерактивною дошкою тощо. Крім того, педагог має знати комп’ютерно орієнтовані методичні системи, на основі яких він зможе спроектувати урок, що буде високоефективним і результативним. Маючи сформовану ІКТ-компетентність і професійний досвід, учитель набуває можливості розробляти власні електронні продукти, адже саме вони відображають бачення вчителя щодо викладання предмета з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

        Враховуючи те, що випускники загальноосвітніх навчальних закладів проходять незалежне оцінювання, що змінюється і сама система проведення оцінювання знань і вмінь учнів, а також ставлення до цього процесу, учителі повинні мати здатність здійснювати: моніторинг результатів навчальної діяльності, проміжне діагностування, електронне тестування,  прогнозування тощо. Така система відслідковування успішності навчання буде взаємовигідною як для вчителя, так і для учня. Саме ІКТ-компетентність надає можливість учителю-предметнику, скориставшись готовою тестовою оболонкою, самостійно створювати електронні тести й заощаджувати час для перевірки навчальних досягнень школярів.

         Інформаційно-комунікаційна компетентність поділяється на три основні складові, що відповідають окремим видам діяльності вчителів:

ü загальна (це здатність учителя використовувати інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) у викладанні навчального предмета й створювати для забезпечення навчально-виховного процесу:  таблиці, малюнки, діаграми, презентації, тестові завдання, текстові документи);

ü діагностична (допомагає вчителям аналізувати досягнення учнів у процесі навчання, особливо, враховуючи те, що за останні роки змінився вектор навчального процесу, зокрема, відбулося насичення тестовими завданнями);

ü предметно-орієнтована ( включає наявність знань щодо особливостей інформаційних потоків у своїй предметній галузі; володіння основами аналітико-синтетичної переробки інформації; засвоєння технологій підготовки педагогічної інформаційної продукції; володіння конкретними навичками з використання технічних засобів в освітньому процесі та в самостійній роботі з підвищення професійної кваліфікації та сприяє осучасненню уроку, адже неможливо уявити діяльність учителів без електронних енциклопедій, демонстраційних програм, готових навчальних програмних педагогічних засобів, електронних підручників; такий набір електронних розробок із кожним роком збільшується, урізноманітнюється, то ж учитель повинен гармонійно поєднувати готові електронні продукти з традиційними методами, формами роботи у своїй професійній діяльності).

      ІКТ-компетентність заслуговує на особливу увагу тому, що саме вона дає можливість особистості бути сучасною, активно діяти в інформаційному середовищі, використовувати найновітніші досягнення техніки в своїй професійній діяльності. Слід відмітити, що майже всі науковці виділяють цю компетентність як обов’язкову складову професійної компетентності педагога. Важливість формування ІКТ грамотності населення, створення неперервної системи підвищення кваліфікації в галузі ІКТ чітко відображена в Міжнародній програмі ЮНЕСКО «Інформація для всіх», оскільки саме від вчителів залежить розвиток інформаційної культури молоді.  ІКТ – компетентність не зводиться до розрізнених знань і навичок роботи на комп'ютері. Вона є інтегральною характеристикою особистості, здатністю до засвоєння відповідних знань і розв'язання завдань у навчальній та професійній діяльності за допомогою комп'ютера. ІКТ – компетентність є складовою професійних компетенцій, якими має володіти вчитель – предметник на сучасному етапі модернізації освіти, і включає в себе: 

v ціннісно – мотиваційний компонент – потреба в удосконаленні та здійсненні педагогічної діяльності, спрямованої на передачу суми знань і

розвиток особистості учня;

v рефлексійний компонент – здатність аналізувати свої психологічні особливості та природні педагогічні задатки;

v когнітивний компонент – вільне володіння педагогом навичками опрацювання інформації;

v конативний компонент – потреба в поглибленні, розширенні, систематизації накопичених раніше знань, мотиви навчання, самостійно продумані цілі вивчення наукової дисципліни;

v афективний компонент – емоційно - оцінювальне ставлення до предмета, його привабливість для суб’єкта навчальної діяльності;

v діяльнісний компонент – відповідність знань, умінь, навичок та їх реалізація в практиці

Отже, формування інформаційно-комунікаційної компетентності сприяє всебічному розвитку вчителів-предметників; самовдосконаленню; бажанню вчитися впродовж усього життя; розумінню інформаційно-комунікаційних процесів; здатності застосовувати набуті знання у професійній діяльності; вдосконалювати професійну майстерність; застосовувати набуті знання у педагогічній практиці.

Література

1. Життєва компетентність особистості / Науково-методичний посібник / За ред. Л.В.Сохань, І.Г.Єрмакова та ін. – К.: Богдана, 2003. – 520 с.

2. Інформаційно-аналітичні матеріали до парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні / Кабінет Міністрів України, Міністерство транспорту та зв’язку України. – К., 2005.
3. Литвинова С.Г. Організація навчання вчителів інформаційно-комунікаційним технологіям. Инновационные технологии в образовании. / Материалы ІІІ Международной научно-практической конференции. – Симферополь, 2006.

Презентація